Автономна каналізація приватного будинку, септик і труби
Коли до будинку не підходить міська мережа, стоки доводиться збирати й очищати на власній ділянці. Від вибору споруди, ґрунту й ухилу труб залежить, чи система працюватиме роками без запаху й заторів.
Які бувають системи
Локальна каналізація складається з двох частин: труб, що відводять стоки з будинку, і споруди, де ці стоки збирають або очищають. Яку споруду ставити, залежить від того, живете ви в будинку постійно чи наїжджаєте, скільки води витрачаєте, який ґрунт на ділянці і як близько ґрунтові води.
Вигрібна яма і накопичувальна ємність
Яма без герметичного дна колись була звичною, але для житлового будинку вона небезпечна. Неочищені стоки просочуються в землю й доходять до водоносних шарів. Місцеві санітарні правила таких споруд для постійного проживання не допускають.
Герметичний накопичувач це закритий резервуар із пластику, бетону чи металу. Стоки в ньому лише збираються, у ґрунт нічого не потрапляє, а вміст періодично вивозить асенізаційна машина. Варіант простий і безпечний для довкілля, але при великій витраті води відкачувати доведеться часто. Тому його зазвичай ставлять на дачах і там, де живуть наїздами.
Септик із ґрунтовою доочисткою
Септик складається з кількох герметичних камер, через які стоки проходять по черзі. У першій важкі частки осідають на дно, жир і легкі домішки спливають. У наступних органіку без доступу кисню розкладають бактерії.
На виході з септика вода очищена лише частково. Скидати її у водойму чи просто на поверхню не можна, тому її відводять на ґрунтову доочистку: у фільтраційний колодязь, траншею або поле фільтрації. Там вода повільно проходить крізь пісок і гравій, а ґрунтові бактерії завершують очищення. Електрики така система не потребує, але працює лише на ґрунтах, що добре пропускають воду.
Станція біологічного очищення
У станції до відстоювання й анаеробного розкладання додається аеробна стадія. Компресор постійно подає в камеру повітря, і бактерії, яким потрібен кисень, переробляють органіку значно повніше. Вода на виході чистіша, ніж після септика, і її можна відводити в дренаж або канаву, якщо це дозволяють місцеві правила.
Станції потрібне постійне електроживлення для компресора, а часто й для насоса. Кабель до неї, автомат і заземлення має робити електрик, а не власник у вихідні. Також варто подумати, що станеться з системою, якщо світло зникне на кілька днів.
Як рахують об'єм
Об'єм септика чи накопичувача рахують від добової витрати води на всіх мешканців. У неї входять душ, ванна, умивальники, унітаз, пральна й посудомийна машини. Для септика цю витрату множать на кількість діб, протягом яких стоки мають відстоюватися. Скільки саме діб, вказує проєкт або інструкція до конкретної моделі.
До результату додають запас на гостей і залпові скиди, наприклад коли одночасно зливають ванну й працює пральна машина. Якщо септик замалий, стоки не встигають відстоятися, і мул іде далі, у фільтраційний колодязь чи поле. Відновити замулене поле значно важче, ніж одразу взяти ємність із запасом.
Для накопичувача розрахунок простіший: об'єм ділять на добову витрату й отримують, як часто доведеться викликати асенізатор.
Ґрунт і ґрунтові води
Пісок і супісок добре вбирають воду, тож на таких ділянках фільтраційний колодязь чи поле працюють без особливих хитрощів. Глина й важкий суглинок майже не пропускають воду. Тут без насипного фільтра або іншої схеми доочистки не обійтися, і рішення краще шукати разом із проєктувальником.
Ще важливіше, як близько до поверхні ґрунтові води. Якщо високо, фільтраційні споруди затоплює, а неочищена вода потрапляє просто у водоносний шар. У таких умовах ставлять герметичні ємності або станції з примусовим відведенням очищеної води насосом.
Висока вода створює ще одну проблему: порожню пластикову ємність після відкачування може виштовхнути з землі. Тому на дно котловану кладуть бетонну плиту або інший анкер і кріплять до нього резервуар стрічками.
Де розміщувати на ділянці
Місце для септика, колодязя доочистки чи накопичувача визначають за місцевими санітарними правилами та будівельними нормами. Конкретні відстані до криниці чи свердловини, до будинку, межі сусідньої ділянки й дерев залежать від типу споруди, ґрунту та напрямку руху підземних вод, тож їх беруть із чинних правил і проєкту, а не з порад на форумі.
Логіка цих вимог проста. Найбільше відступають від джерел питної води, бо при будь-якій протічці стоки не повинні дістатися до водоносного шару. Від будинку відступають, щоб у разі аварії не підмило фундамент і запах не йшов у вікна. Не забудьте й про під'їзд: якщо систему треба відкачувати, асенізаційна машина має підібратися до люка без проблем.
Труби, ухил і ревізії
Усередині будинку зазвичай ставлять сірі полімерні труби. Зовнішню магістраль від будинку до септика роблять із труб для підземного прокладання (найчастіше помаранчевих) із жорсткішою стінкою. Вони витримують тиск ґрунту й сезонні рухи землі.
Самопливна каналізація працює лише тоді, коли ухил витримано по всій довжині. Якщо ухил малий, вода тече надто повільно, і тверді частки осідають. Якщо надмірний, вода випереджає відходи, і вони лишаються в трубі. В обох випадках поступово утворюється затор. Значення ухилу залежить від діаметра і має бути в проєкті. Під час укладання його перевіряють рівнем на кожній ділянці, без провисань і горбів.
На довгих прямих ділянках, на поворотах і стиках ставлять ревізії або оглядові колодязі. Через них систему оглядають і прочищають, не розкопуючи траншею.
Глибина і утеплення
Зовнішню трубу кладуть на піщану подушку, яка захищає її від деформацій. Глибину траншеї вибирають з урахуванням промерзання ґрунту у вашому регіоні. Якщо закопати глибоко не виходить через рельєф чи близьку воду, трубу утеплюють шкаралупою з екструдованого пінополістиролу або спіненим поліетиленом. Інколи додатково прокладають гріючий кабель, і тоді знову потрібен електрик.
Вентиляція стояка
Внутрішній стояк виводять через дах, це фанова труба. Вона відводить гази з каналізації та септика назовні і вирівнює тиск, коли водночас зливають багато води. Без неї розрідження висмоктує воду з сифонів, і запах іде в кімнати. Якщо після зливу ванни булькає умивальник, першим ділом перевіряють вентиляцію.
Обслуговування
Накопичувач відкачують, коли він наповнюється, не чекаючи переливу. Септик чистять від мулу приблизно раз на рік або рідше, залежно від навантаження. Ємність повністю не вимивають: трохи осаду лишають, бо в ньому живуть бактерії, що швидко відновлюють роботу. Біопрепарати з бактеріями можна додавати, але вони не замінюють відкачування.
У станції біоочищення періодично перевіряють компресор, чистять повітряні фільтри й промивають переливи за інструкцією виробника.
У каналізацію не варто скидати будівельне сміття, вологі серветки, засоби гігієни, кітячий наповнювач, розчинники, фарби й багато хлорованих засобів. Хімія вбиває бактерії в септику, а сміття забиває труби й ревізії. Якщо вся сім'я знає, що можна зливати, а що ні, система прослужить довше, ніж із будь-якими добавками.
Часті питання
Який ухил каналізаційної труби правильний?
Ухил задають у сантиметрах на метр, і він залежить від діаметра труби. Замалий не дає воді виносити тверді частки, завеликий змушує воду тікати швидше за відходи. Значення беруть із проєкту й тримають рівномірним по всій довжині.
Чи можна обійтися вигрібною ямою без дна?
Для будинку, де живуть постійно, ні. Неочищені стоки з такої ями йдуть у ґрунт і можуть дістатися до водоносного шару, з якого п'ють і ви, і сусіди. Безпечніше поставити герметичний накопичувач, септик із доочисткою або станцію біоочищення.
Для чого потрібна фанова труба на даху?
Вона вентилює каналізаційний стояк і виводить гази вище покрівлі. Під час великого зливу вода не створює розрідження, тож гідрозатвори в сифонах не зриваються і запах не йде в кімнати.
Як часто треба відкачувати септик?
Залежить від типу системи, об'єму і того, скільки води витрачає сім'я. Герметичний накопичувач відкачують у міру заповнення. Септик із ґрунтовою доочисткою чистять від мулу зазвичай раз на рік або рідше, лишаючи трохи осаду для бактерій.