Обшивка будинку сайдингом своїми руками: підготовка стін

Одним з найбільш простих і ефективних способів обробки є обшивка будинку сайдингом своїми руками. Він дозволяє швидко заховати дефекти фасаду, надати йому сучасного вигляду. Спосіб підходить для будинків різного призначення (житлових, адміністративних, господарських будівель). Облицювання виконують металевим, дерев’яним і вініловим сайдингом. Завдяки відмінним декоративним і експлуатаційними властивостями власники будинків найчастіше віддають перевагу саме вінілу.

Переваги такого облицювання:

  • довговічна;
  • пропонується в широкому діапазоні кольорів, фактур;
  • захищає стіни будинку від руйнування під дією вологості, вітру, ультрафіолету;
  • легко очищається від забруднень;
  • доступна за ціною.

Монтаж панелей виконують за певною технологією. Однак розібратися в її тонкощах зможе навіть початківець майстер. Завдяки самостійного виконання досягається економія коштів на оплату послуг будівельників.

Необхідні інструменти та матеріали

Монтаж сайдингу виконують за допомогою різних інструментів, знадобляться різні елементи для з’єднання деталей. Досвідчені майстри рекомендують підготувати такий комплект:

  • для розрізання панелей використовують болгарку або пилу з дрібними зубцями, невеликі деталі можна розрізати ножицями по металу;
  • установку кріплення виконують шуруповертом, викруткою;
  • розмітку роблять за допомогою рулетки, косинця, рівня;
  • для монтажу на висоті не обійтися без драбини.

Насамперед визначаються з потребою в добірних елементах. Для цього вимірюють стіни і прорізи, підраховують їх площа, потрібно вирішити, якою буде дах. Для спрощення завдання рекомендується скласти схему будинку з розмірами. Необхідні для монтажу елементи набувають відразу при покупці сайдинга. Продавець допоможе підібрати їх вид і кількість. До основних елементів, без яких не обходиться будівництво, відносять:

  • Кут зовнішній. Його встановлюють з декоративною метою, закриваючи торці панелей. Його довжина? 3 м.
  • Кут внутрішній. Зазвичай його використовують для з’єднання обробки стіни з карнизом. При обшивці карниза іншим матеріалом його замінюють фінішної планкою.
  • Стартова планка. Використовується як підставу для нижніх панелей, створює акуратний край. Кількість елементів визначають залежно від периметра будівлі, віднімаючи від нього розміри дверей.
  • Вітрова дошка або софіти. Необхідні для облицювання карниза, мають спеціальну перфорацію для створення вентиляції.
  • J-профіль. Його використовують там, де не збігається рівень поруч розташованих конструкцій.
  • Віконна планка. Необхідна для обшивки віконних прорізів. Її набувають з запасом, щоб акуратно зістикувати панелі.
  • Зливна планка. Елемент встановлюють по периметру цоколя для відводу опадів.
  • H-профіль. Застосовують для з’єднання планок, коли довжина будинку перевищує розміри сайдинга. Слід заздалегідь вирішити, де його мати у своєму розпорядженні, інакше можна порушити пропорції будинку.

Розраховуючи кількість сайдингу, враховують загальну площу стін будинку. Від неї забирають сумарну площу прорізів. Отримане значення необхідно розділити на площу однієї пластини. Необхідно врахувати витрата матеріалу на обрізку або шлюб, тому слід збільшити результат на 10%. Щоб уникнути перевитрати матеріалу, рекомендується різати його безпосередньо перед монтажем. Решта частини підуть на обробку невеликих за розміром ділянок або тих, які приховані від очей.

Як кріплення панелей використовують оцинковані саморізи. Щоб уникнути появи з часом патьоків іржі, краще брати кріплення з прогумованими головками. Кількість саморізів розраховують виходячи з витрат 2 штуки на 1 квадратний метр площі стін. Довжина кріплення – 30-35 мм.

Підготовка до монтажу

З будинку знімають виступаючі частини, які завадять закріпити обробку (решітки, лиштви, двері), оглядають стіни. Для закладення виявлених пошкоджень? тріщин, вибоїн? застосовують цементний розчин або монтажну піну. З поверхні необхідно видалити відійшла штукатурку, облуплену фарбу, прибрати зіпсовані дошки. Стіни з дерева рекомендується обробити антипіренами, антисептиками. Поверхня пінобетону потрібно прогрунтувати.

Сайдинг монтують на обрешітку. Каркас виготовляють з дерев’яних рейок (з мінімальним перетином 40 на 40 мм) або металевого профілю. Якщо панелі будуть кріпитися на бетон або цегла, то використовують оцинкований профіль. При виконанні обробки дерев’яного або каркасного будинку вініловим сайдингом можна використовувати рейки, попередньо висушені і оброблені антисептиком.

Спочатку потрібно зробити розмітку, тобто визначити місця установки каркаса. Для цього від кожного кута відміряють 20 см і проводять вертикальні лінії. Вони стануть основою для несучих профілів, між якими з кроком 40 см розміщують інші елементи каркаса. Обов’язково передбачається установка профілів навколо отворів, на кордонах обшивки.

У тих місцях, де передбачається розміщення навісних конструкцій (наприклад, вуличного освітлення), необхідно посилити каркас, розташувавши додаткові напрямні.


Важливим етапом є визначення низу конструкції. На стіні будинку по всьому периметру за допомогою рівня і рулетки намічають горизонтальну лінію. Від неї вимірюють відстань до цоколя, знаходять найнижчу точку. На висоті 40-50 мм від лінії наносять новий контур. Верхній край стартової планки повинен буде збігатися з цим контуром.

Для кріплення профілів використовують кронштейни. Їх встановлюють через кожні 80 см, починаючи монтаж з самого низу. Для фіксації кронштейнів застосовують дюбелі або саморізи. Монтаж починають з несучих кутових профілів. Їх вертикальність перевіряють за допомогою рівня.

Щоб інші елементи створювали єдину площину, між крайніми профілями натягують нитку. Монтаж проміжних елементів ведуть таким чином, щоб кожен з них стосувався цієї нитки. Для формування кута використовують два профілі, з’єднуючи їх між собою.

Укладання гідроізоляції і утеплювача

Щоб захистити стіни будинку від вологості, на них укладають шар гідроізоляції. Для цього найкраще підходить мембранне щільно, яке створює захисний шар від вітру і вологи. Укладання теплоізоляції обов’язкове для дерев’яних будинків і з газобетону, для інших матеріалів – за бажанням.

Якщо утеплювач не передбачений, то гідроізоляційну плівку закріплюють безпосередньо на стіну. Це дозволить зберегти вентиляційний зазор між стіною і облицюванням.

Якщо передбачається весь комплекс робіт, то їх виконання залежить від типу використовуваного утеплювача. Рулонний матеріал приклеюють безпосередньо на стіну або закріплюють шурупами. Зверху укладають вологоізоляцію, монтують обрешітку.

Теплоізоляції з плит (пінополістирольних, мінеральної вати) укладається в простір між профілями обрешітки, закріплюється дюбель-цвяхами. Утеплювач повинен бути тонше обрешітки на 2 см для створення вентиляційного простору. Якщо залишився відстані недостатньо, то споруджують контробрешетку, забезпечуючи тим самим необхідний зазор для вентиляції. Зверху закріплюють мембранне полотно.

Монтаж основної частини конструкції

Спочатку по верху наміченої уздовж цоколя лінії встановлюють відлив, потім монтують стартові планки, закріплюють кутові планки. Їх нижній край розташовують нижче на 5-6 мм стартовою панелі. У першому отворі кутового елемента саморіз закручують в його верхній частині. Планка повинна вільно висіти на ньому. Подальший кріплення вкручують посередині отвори. J-профілі знадобляться для обробки отворів. Їх укладають внахлест, або підпилявши під кутом 45 градусів.

Встановивши направляючі, приступають до монтажу сайдингу. Підготовлені панелі? цільні або подразнень? вставляють в кутові елементи і закріплюють (крок саморізів? 25-40 мм). Нижній ряд вставляють в замкове з’єднання стартовою планки. За характерному клацання роблять висновок, що панель щільно прилягати до замок. Не сильно натягуючи вгору, її закріплюють саморізами, розташовуючи їх посередині отвори.

Умовою якісної установки, яка гарантує, що готове покриття не деформується під дією температур, є не жорстке кріплення. При правильному кріпленні панелей забезпечується їх досить вільний рух в горизонтальному напрямку. Завершують обшивку фінішної планкою, засунувши в неї останню панель. Карниз оформляють за допомогою J-профілю і софітів.

Розібравшись з основними питаннями, як обшити будинок сайдингом, зупинимося на найважливіших моментах:

  • Панелі не повинні бути жорстко закріплені. При нагріванні їх матеріал розширюється, а при зниженні температури – стискається. Жорстке кріплення не дасть матеріалу рухатися і призведе до деформації конструкції.
  • Кріплення повинен розташовуватися посередині відповідного отвору. Його не можна встановлювати безпосередньо на полотно або просто в його край. Саморізи потрібно закручувати не сильно, залишаючи невеликий зазор.
  • Обов’язкова наявність зазору до 1 см між напрямними і планками. Це не дозволить сайдингу вигинатися при розширенні.
  • Виконуючи роботу в зимовий час, розрізати матеріал краще в теплому приміщенні. Якщо на вулиці нижче 10 градусів морозу, то матеріал може растрескаться.

При дотриманні нескладних правил готове покриття прослужить довгі роки, захищаючи будинок від сонця і морозу, зберігаючи привабливий вигляд.

Ссылка на основную публикацию